В практиці доволі часто зустрічаються випадки незаконного отримання у власність окремими громадянами та підприємствами права власності на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків.
Слід зазначити, що дане питання і досі законодавчо не врегульовано.
За ст. 328 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до закону право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації та виникає з моменту її здійснення.
Проте, згідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі:
договорів, укладених у порядку, встановленому законом:
свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
рішень судів, що набрали законної сили;
інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Таким чином, власники багатоквартирних будинків позбавлені можливості розпоряджатися належними їм допоміжними приміщеннями, оскільки не мають документів, передбачених зазначеним законом.
Отже, виникають ситуації, коли окремі громадяни або юридичні особи, за допомогою судового рішення незаконно визнають за собою право власності на допоміжні приміщення, порушуючи при цьому права інших співвласників.
Спробуємо розглянути зазначене питання з точки зору діючого законодавства України.
Допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (Державний комітет з питань житлово-комунального господарства, Наказ «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» від 17.05.2005 №76).
Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - «Закон про приватизацію») власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Поняття «допоміжні приміщення багатоквартирного будинку» можна зустріти у ст. 1 Закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону про приватизацію суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду. Закон врегульовує також відносини, пов'язані з виникненням, оформленням та набуттям права приватної власності на квартири та інші об'єкти приватизації державного житлового фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону про приватизацію допоміжні приміщення стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій.
Згідно п.2 рішення Конституційного суду України №4 від 02 березня 2004 року:
«2. У листі до Конституційного Суду України Президент України наголосив на тому, що право власності на квартиру породжує й право спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, технічне обладнання тощо, які призначені для обслуговування житлового комплексу і забезпечують його використання. В процесі приватизації державного житлового фонду одночасно відчужуються на користь громадян не тільки квартири, але й допоміжні приміщення. Тому момент виникнення права власності на квартиру є й моментом виникнення права спільної власності на допоміжні приміщення ...»
Відповідно до резолютивної частини рішення:
«1. В аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так:
1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності».
Отже, чинним законодавством не передбачено механізм передачі у власність громадян окремо допоміжних приміщень будинку шляхом приватизації, викупу тощо, також як і право власників квартир багатоквартирних будинків на розпорядження своєю частиною зазначених приміщень.
Виходом з даної ситуації, на мою думку, є підготовка пропозицій щодо внесення змін у Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» з метою закріплення у ньому право громадянина на продаж або інше відчуження належної йому частки в допоміжному приміщенні.
